Сторінка вихователя-методиста Марченко Олени Олексіївни

Вихователь - методист
Марченко Олена Олексіївна

Педагогічне кредо:

«Творчість є діяльністю, в яку людина вкладає немовби частинку своєї душі, і чим більше вона вкладає, тим багатшою стає її душа»

Пріоритетні завдання ЗДО №36 "Чебурашка"

на 2021-2022 навчальний рік:

  1. Продовжити роботу з формування у дітей дошкільного віку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природного середовища шляхом організації пошуково-дослідницької діяльності.

  2. Активізувати роботу з формування сенсорно-пізнавальної та логіко-математичної компетентності дітей через гру, як провідний вид діяльності дитини дошкільного віку.

       3. Впроваджувати інноваційні технології у пізнавально-мовленнєвому розвитку дітей дошкільного віку.

Пріоритетні завдання ЗДО №36 "Чебурашка"

на 2020-2021 навчальний рік:

1. Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку шляхом формування позитивно-ціннісного ставлення до національної культури, традицій та природи рідного краю.

2. Формування у дітей дошкільного віку екологічної свідомості, навичок практичного життя, готовності до взаємодії з навколишнім світом.

 3. Формування логіко-математичної компетенції дітей дошкільного віку шляхом упровадження інноваційних методик і технологій, зокрема методики компетентнісного навчання «Шість цеглинок LEGO»

Пріоритетні завдання ЗДО №36 "Чебурашка"

на 2019-2020 навчальний рік:

1. Продовжити роботу щодо вдосконалення в  закладі дошкільної освіти здоров’язбережувальної системи через виховання в дітей емоційно-ціннісного ставлення до власного здоров’я, оптимальну організацію рухового режиму.

 2. Поглибити роботу з виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку шляхом формування позитивно-ціннісного ставлення до національної культури, традицій та природи рідного краю.

 3. Впровадження LEGO технології в освітній простір ЗДО. 
     
 
 
 

         

Закон України "Про освіту"

САЙТ КАТЕРИНИ КРУТІЙ - для всіх, хто цікавиться проблематикою Дитинства, для теоретиків і практиків дошкільної освіти та студентів

Професійне мовлення педагогагів ЗДО

ПАМ'ЯТКА 

ДЛЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА

З ПИТАНЬ АТЕСТАЦІЇ

Пам’ятку складено відповідно до вимог

 ТИПОВОГО ПОЛОЖЕННЯ

ПРО АТЕСТАЦІЮ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

затвердженого наказом

Міністерства освіти і науки України

від 06.10.2010 р. № 930

та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України

14.12.2010 р. за № 1255/18550

Педагогічний працівник зобов’язаний:

• Педагогічний працівник зобов’язаний проходити підвищення кваліфікації та чергову атестацію раз на п’ять років.

Вимога обов’язково проходити підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п’ять років не поширюється на педагогічного працівника, який працює перші п’ять років після закінчення вищого навчального закладу.

(п. 1.5-1.7 Положення)

Педагогічний працівник має право:

• Вільно обирати форми навчання, програми та навчальні заклади для проходження підвищення кваліфікації.

(п.1.7. Положення)

• У разі прийняття на посаду після закінчення вищого навчального закладу – атестуватися не раніше як після двох років роботи на відповідній посаді.

                                                                 (п.3.13. Положення)

• Проходити позачергову атестаціюдля підвищення кваліфікаційної категорії (тарифного розряду)

Позачергова атестація з метою підвищення кваліфікаційної категорії може проводитися не раніш як через три роки після присвоєння попередньої.

(п.1.8. Положення)

Для проходження позачергової атестації до 10 жовтня слід подати заяву до атестаційної комісії.

(п.1.8.,3.1 Положення)

• Перенести термін чергової атестації на один рік через:

- тривалу тимчасову непрацездатність;

- перехід у рік проведення чергової атестації на роботу до іншого навчального закладу;

- іншої поважної причини.

(п.3.15. Положення)

У таких випадках до 10 жовтня до атестаційної комісії необхідно подати відповідну заяву.

(п.3.1. Положення)

• Атестуватися без попереднього проходження підвищення кваліфікації, якщо у міжатестаційний  період:

- йому присуджено наукову ступінь або присвоєно вчене звання;

(п.1.7. Положення)

- він підвищив свій освітньо-кваліфікаційний рівень.

(п.3.23. Положення)

• На збереження присвоєних за результатами попередньої атестації:

- кваліфікаційної категорії (тарифного розряду) та педагогічного звання у разі поновлення на роботі, яку раніше виконував, незалежно від тривалості перерви у роботі;

(п.3.17. Положення)

- кваліфікаційної категорії (тарифного розряду) та педагогічного звання при переході  на роботу з одного навчального закладу до іншого навчального закладу системи загальної середньої освіти та системи дошкільної освіти, за наявності відповідної фахової освіти;

(п.3.22. Положення)

- кваліфікаційної категорії у разі переходу на посаду методиста;

(п.3.22. Положення)

- кваліфікаційної категорії (тарифного розряду), педагогічного звання на час перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (якщо дитина потребує домашнього догляду – до досягнення дитиною шестирічного віку).

(п.3.14. Положення)

• У разі поєднання роботи з навчанням у вищому навчальному закладі за напрямом (спеціальністю) педагогічного профілю – відстрочити чергову атестацію до закінчення навчання.

(п.3.16. Положення)

• Атестуватися без дотримання послідовності у присвоєнні кваліфікаційних категорій та строку проведення позачергової атестації, якщо у між атестаційний період:

- отримав перемогу (або звання лауреата) у конкурсах фахової майстерності, що проводять центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належить навчальний заклад;

- отримав науковий ступінь, учене  (почесне) звання, якщо діяльність за профілем збігається із цим науковим ступенем, ученим (почесним) званням.

(п.4.7. Положення)

• Ознайомитися під підпис:

- з графіком проведення атестації – після його затвердження;

(п.3.2. Положення)

- з характеристикою своєї діяльності – не пізніш як за 10 днів до проведення атестації;

(п.3.4. Положення)

- з рішенням атестаційної комісії – одразу після її засідання.

(п.3.10. Положення)

• Під час засідання атестаційної комісії давати усні та письмові пояснення, подавати додаткові матеріали щодо своєї професійної діяльності.

(п.3.6. Положення)

• Отримати під підпис примірник атестаційного листа не пізніше трьох днів після атестації.

(п.3.10. Положення)

• Подати апеляцію на рішення атестаційної комісії до атестаційної комісії вищого рівня у десятиденний строк з дня вручення атестаційного листа.

У апеляції на рішення атестаційної комісії необхідно зазначити:

- найменування атестаційної комісії, до якої подається апеляція;

- своє прізвище, ім'я та по батькові, посаду (місце роботи), місце проживання;

- у чому полягає необґрунтованість рішення атестаційної комісії, що оскаржується;

- перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

- дату подання апеляції;

- свій підпис.

(п.6.4 – 6.7 Положення)

• Бути присутнім під час розгляду апеляції на рішення атестаційної комісії.

(п.6.9. Положення)

     

Педагогічного працівника визнають таким,

що відповідає займаній посаді, якщо він:

1. Має відповідну освіту, що відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами про освіту.
2. Виконує посадові обов’язки у повному обсязі.
3. Пройшов підвищення кваліфікації.

Інтерактивні форми роботи з педагогами

   На сучасному етапі розвитку системи освіти все більше уваги приділяється професійному розвитку й освіті дорослої людини. У сфері управління будь – якою організацією дана проблема є найбільш актуальною. Управлінець в зв’язку зі своїми функціями повинен бути не лише керівником, але і наставником в організації, володіти самими різними формами професійного навчання своїх співробітників. Тільки тоді ми можемо говорити про ефективне управління та розвиток колективу організації, особливо, коли дана організація здійснює педагогічну діяльність.

       Перед вихователем методистом дошкільного закладу стає питання -  як зробити , щоб кожен педагог став  активним, зацікавленим учасником роботи різноманітних форм професійних об’єднань ?   Як позбутися від пасивності окремих педагогів ?  Як перевести їх від репродуктивної діяльності до пошукової?       

 К формуванню вміння рефлектувати в процесі пізнання нового та освоєння

 знайомого матеріалу?  Активізація творчої діяльності педагога можлива

 через нетрадиційні, інтерактивні методи та  форми роботи з педагогами.   

         Саме тому методична робота в дитсадку має бути максимально гнучкою, сприяти підвищенню інноваційного потенціалу педагогів та якості освітнього процесу.

       На початку необхідно  розібратися з самим поняттям . Слово «інтерактив» прийшло до нас  з англійської мови від слова ”interact”, де  “inter”- це «взаємний», “act”- діяти. Інтерактивний означає спосібність взаємодіяти чи знаходитися в режимі бесіди, діалогу.                                                                                                                                        

        Звідси можливо зробити висновки, що інтерактивне навчання – це, по

 перше, діалогове навчання, в ході якого відбувається взаємодія методиста і вихователя.

 Які основні характеристики « інтерактива» ?

Слідує  визнати, що інтерактивне навчання це спеціальна форма організації          той чи іншої діяльності . Вона  має на увазі  достатньо конкретну та прогнозовану мету. Організувати комфортні вимоги навчання, при яких педагог    відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним та ефективним весь навчальний процес.   

В чому полягає суть інтерактивного навчання?

Процес взаємодії організований таким чином, що практично всі учасники оказуються  втягнуті  в процесс пізнання, обговорення. Вони мають можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають, розуміють, про що думають.   Сумісна діяльність в даному процесі означає, що кожен учасник вносить свій особистий  індивідуальний внесок , має можливість обмінюватися знаннями, особистими ідеями,  засобами діяльності, почути думку колег. Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки , що дає змогу отримати не тільки нові знання по обговорюваній проблемі, але і розвиває саму педагогічну діяльність та переводить її на високі форми кооперації та співробітництво.    

                                                                                                     

            Інтерактивна діяльність передбачає організацію  та розвиток діалогового спілкування, яке веде к взаємодії, взаєморозумінню, к  спільному рішенню та прийняття найбільш  загальних , але значимих для кожного учасника задач. Важливо, що під час інтерактивної взаємодії відбувається не тільки накопичення знань, а також формується механізм самореалізації вихователя.

 Виходячи з вищезазначеного, адаптація у практику інтерактивних форм роботи з дорослими сприятиме оптимізації методичної роботи в дошкільному закладі.  

             Тому в нашому закладі у  роботі з педагогами  ми   надаємо перевагу інтерактивним формам методичної роботи, зокрема психолого – педагогічним тренінгам , діловим  іграм , вікторинам,  ігровим  вправам тощо.

            Такі форми роботи інтерактивного спрямування діють змогу:

·         створити умови для активної пізнавальної діяльності педагога;

·         підвищити рівень мотивації, активності й творчості;

·         сприяти встановленню відносин співробітництва між колегами;

·         формувати організаторські здібності та навички спілкування;

·         виробляти вміння приймати нестандартні рішення; аналізувати й   оцінювати свої дії, рівень власної        компетентності;

·         набагато краще запам’ятовувати матеріал.

           Спостерігаючи за проведенням таких форм роботи ми прийшли до висновку,  вони вносять в освітній процес свіжі думки, нові ідеї, сприяють згуртуванню колективу, мають значні переваги перед традиційними формами роботи. Їхня оригінальність, новизна викликають інтерес, використання ігрових методів допомагає зняти суб’єктивні бар’єри в спілкуванні ( побоювання помилитися,  прийняти  неправильне рішення тощо). Вони охоплюють весь потенціал  людини: рівень та обсяг її компетентності ( соціальної, емоційної та інтелектуальної ), самостійність, здатність до прийняття рішень, взаємодії.

          Найчастіше інтерактивні форми ми використовуємо під час проведення педрад, семінарів, семінарів – практикумів. Дуже вдалою формою роботи є психолого – педагогічні тренінги, під час яких в ігровій формі, невимушеній, приємній психологічній атмосфері педагоги можуть закріпити знання, набути нового практичного досвіду, поспілкуватися с колегами.

Групова робота під час тренінгу допомагає змінити неконструктивне ставлення до колег на ефективну модель співробітництва.

На завершення треба зауважити, що використання інтерактивних методів навчання накладає вето на позицію "я вихователь (тобто я вище), а ви вихованці (тобто ви нижче)". Поділ на касти залишився в минулому, а сьогодні нами керує взаємо навчання - вихователя в вихованця, вихованця у вихователя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів. Сучасна педагогіка оцінює своїх освітян виключно за такими параметрами, незважаючи на стаж і статок.

Я вважаю, що створення технологічного забезпечення методичної роботи з метою її оптимізації, дозволяє вивчити можливість інших пропозицій. Перспективним, на мій погляд, є впровадження в організацію методичної роботи з вихователями диференційованого підходу для стимулювання педагогів до неперервного особистісно – професійного розвитку

              Чому я кажу «так» інтерактивним методам?

               Висока мотивація! Міцність знань!

               Творчість і фантазія! Комунікабельність!

               Активна життєва позиція! Командний дух!

               Цінність індивідуальності! Свобода самовираження!

               Акцент на діяльність! Взаємоповага!

               Демократичність!

Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

Те, що я чую, я забуваю;

Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;

Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;

Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.

              

 «Навчаємо дитину правилам безпеки»

Адресу будинку, в якому проживаєте, та номери телефону мами й тата вивчіть зі своєю дитиною з раннього віку.

Будьте терплячі, навчайте дитину! Вона має бачити у Вас уважного та товариського вчителя.

Вірогідність травматизму дитини в побуті знизиться, якщо не пошкодувати часу й показати їй, як правильно виконувати домашні справи.

Гидкий, брудний одяг – за ним іноді дитина приховує забиття живота або навіть пошкодження внутрішніх органів. Інколи дитина, щоб уникнути покарання, приховують факт травми, що з нею трапилась. Тому, перш ніж покарати дитину за брудний одяг, дізнайтеся, що з нею трапилось.

Дозований досвід – це виховний прийом, коли дитині дають змогу переконатися, що водою та праскою можна обпектися, голкою – вколотися тощо. Це дасть змогу дитині уникнути багатьох помилок.

Елементарні правила безпеки дадуть змогу дитині уникнути складних ситуацій. Пам’ятайте, що заборони необхідно обґрунтовувати.

Живі домашні істоти можуть нанести травму дитині. Тож навчайте дітей бережно та дбайливо доглядати за ними, уникати небезпечних дій.

Захищайте своїх дітей, поки вони не подорослішають та не зможуть захищати себе самостійно.

Іграшки та особисті речі дитина має тримати в порядку; привчайте дитину прибирати своє робоче місце – не лише для чистоти, а й для безпеки.

Кислоту, лаки, розчинники та іншу побутову хімію не слід тримати в посуді від напоїв, їх потрібно зберігати подалі від дітей.

Ліки, навіть вітаміни, можуть бути небезпечними для дітей. Тож дозуйте їх вживання дитиною, дотримуючись інструкцій та рекомендацій лікаря.

Мультфільми та дитячі телепередачі є джерелом для поглиблення знань дітей щодо правил безпечної поведінки. Обговорюйте з дітьми ситуації, у які потрапляють телевізійні герої, і спонукайте робити висновки.

Не захоплюйтеся наведенням дитині прикладів небезпечних ситуацій, що трапилися з її друзями чи іншими дітьми. Це може викликати у дитини страхи.

Особливо важливо навчати дитину безпечної поведінки на власному прикладі. Діти копіюють Вашу поведінку – не забувайте про це.

Програми з безпеки життєдіяльності для дорослих не рекомендовано дивитися дітям, тому що вони подекуди містять кримінальну статистику, що шкодить психіці дитини.

Ріжучі та колючі предмети зберігайте в спеціально відведеному місці та навчайте дітей користуватися деякими з них у вашій присутності.

Сірники та запальнички – не іграшки для дітей. Тож не лишайте їх у доступних для дітей місцях.

Телефони екстрених служб дитина має знати напам’ять. Запишіть їх та розмістіть біля телефонного апарата.

Упевніться, коли виходите з дому ненадовго, що ваша дитина зайнята цікавою грою і не буде шукати собі інше заняття, що може бути небезпечним.

Факти, коли діти випадають з вікон та балконів, переконують, що вікна мають бути надійно зачинені, коли в кімнаті граються діти.

Холодна вода – ваш надійний помічник у випадку, якщо дитина забилася, обпеклася або порізалася.

Цінуйте у своїй дитині впевненість та самостійність.

Часто надмірна опіка не дає дітям змоги орієнтуватись у правильності прийнятого рішення в певній ситуації.

Широко використовувати електроприлади діти можуть з чотирирічного віку, однак лише з вашого дозволу та у вашій присутності.

Щітка, мило та зубна паста мають бути «друзями» дитини з раннього дитинства.

Юні дослідники – це чудово, але ліпше, якщо діти вивчатимуть механізми та проводитимуть досліди разом з дорослими або під їх наглядом.

Ясно, чітко, зрозуміло пояснюйте дитині правила поведінки, а головне – дотримуйтесь їх самі.